Притча про матір

Притча про матір

Стара жінка, ледве пересуваючи втомлені ноги, йшла по дорозі. Ще б пак, мало того, що дорога була розгрузлій, так ще й ноша, яка висіла у неї за спиною, була відчутно важкою.

Вийшовши з міста, жінка побачила, що назустріч їй рухається кибитка. Кибитка зупинилася, мабуть, для того, щоб стара жінка поступилася їй дорогу. Молодий, втомлений візник сидів у кибитці.

Зраділа стара. Тепер-то є, кому підвезти, тепер ноги будуть не так сильно ввечері хворіти.

- Синку, довіз мене до будинку, я в боргу не залишуся - бери собі половину мішка рису. Цей рис мені дали добрі люди, проте він занадто важкий, щоб я змогла його донести сама.

- Мати, я б з радістю. Але ось уже два дні я без відпочинку працюю, воджу людей. Я дуже втомився, прости, та й кінь мій ось-ось впаде від втоми.

І сказавши ці слова, візник торкнув коня. Кибитка вже зникла з виду, коли стара, нарешті, змогла знову підняти мішок і побресті знайомою дорогою.

Раптом позаду пролунав звук наближається кибитки. Старуха обернулася, а той самий молодий візник сказав:

- Давай, мати, допоможу тобі забратися. Я тебе підвезу.

Візник допоміг старенькій влаштуватися в кибитці, потім підняв до неї мішок. Дорога до будинку старої жінки зайняла близько двох часов.Стараясь не заснути, візник почав розповідати про себе. Про те, як він перебрався сюди з конем з далекого гірського селища, про те, що він - єдиний син у матері і йому треба їй допомагати. Старенька сумно посміхалася.

- Мій улюблений син теж на чужині, - гірко зітхнула вона. - Давно я вже нічого про нього не чула!

Коли здався її будинок, старенька спробувала було відсипати молодому юнакові рис зі свого мішка, однак візник відмовився:

- Побачивши Вас, я як - ніби побував удома, поспілкувався з матір'ю. Мені від Вас нічого не треба, будьте здорові. Мати - це початок всіх початків, це чисте гірське джерело, який лікує одним ковтком. Може, колись і інший юнак підвезе вже мою втомлену матір.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
» » Притча про матір