Стратегія поведінки в конфлікті

стратегії поведінки в конфлікті

Конфлікт, тобто незгоду між двома або більше сторонами, учасниками або групами учасників - абсолютно нормальне явище життя. Будь конфлікт виникає на основі протиріччя і обов'язково тим чи іншим чином дозволяється (іноді цей процес може бути дуже нешвидким, затяжним і многоактовим).

Взагалі, у сучасній психології виділяється такий напрям як конфліктологія, яка, власне, і вивчає предмет.Следует розуміти, що конфлікт - явище не завжди негативний, оскільки конфлікти можуть призводити як до деструктивних, так і конструктивним рішенням (в останніх випадках, та чи інша ситуація стає більш гармонійним).

Люди взаємодіють в процесі спільної діяльності, і, зрозуміло, конфлікти виникають постійно. І на грунті особистих відносин, і в результаті різного ставлення до різних робочих моментах. Робочі конфлікти абсолютно нормальні. Більш того, робочий конфлікт - це спосіб вирішення ситуації. До цього слід ставитися по можливості спокійно. Однак той факт, що ми все-таки люди, деяким образів, зобов'язує кожного з нас (мало-мальськи грамотних і вихованих) при участі в конфліктах вести себе гідно, пристойно і конструктивно (зрештою, це працює не тільки, що називається, на користь справи, а й підвищує рейтинг і авторитет особистості).

Усвідомлений вибір основної стратегії поведінки особистості в конфлікті дуже важливий. Для конструктивного вирішення конфлікту їм слід керувати.

5 стратегій поведінки в конфлікті

Наполегливість (може доходити до ступеня жорсткого примусу)

Один з учасників поведінки (або група) намагається змусити іншого (інших) прийняти свою точку зору (тобто діяти за наказом), не рахуючись з їх думками й інтересами. Природно, жодним чином така стратегія не призводить до поліпшення психологічного клімату в групі і погіршує відносини між сторонами конфлікту. Однак такий спосіб вирішення конфлікту може бути досить ефективним для виконання завдання, особливо якщо ситуація загрожує існуванню самої організації (групи) або є перешкодою на шляху досягнення обраних цілей.

Догляд (тобто ухилення)

Учасник прагне будь-яким можливим способом піти від конфлікту (зрозуміло, і від участі у прийнятті рішень). Звичайно ж, така позиція може бути доречною у випадках, коли предмет розбіжностей не представляє особливої цінності, коли на даний момент недостатньо умов для конструктивно вирішення конфлікту, якщо один з учасників принципово не бажає продовжувати (за ціннісно-етичних міркувань), коли конфліктна ситуації не є цілком реалістичною.

Пристосування (тобто, поступливість)

Учасники конфлікту відмовляються від власної позиції і заявлених інтересів, щоб поступитися іншому. Таке рішення доцільно у випадках, коли предмет розбіжностей має для даного учасника конфліктної ситуації меншу, ніж взаємини з опонентом цінність. Керівникам, однак, слід розуміти, що часта практика такого вибору шкодить ефективності дій групи.

Компроміс

Одна або обидві беруть участь в конфліктній ситуації сторін приходять до угоди, поступаючись один одному лише до певної міри. У ситуаціях управління діями групи здатність до компромісу оцінюється дуже високо, оскільки не тільки обумовлює відносно швидко і ефективно вирішити конфліктну ситуацію, але і гармонізує відносини. Слід,стратегії поведінки особистості в конфлікті проте, розуміти, що компроміс може згодом призводити до певної незадоволеності учасників конфлікту. На цьому грунті можуть виникати нові конфлікти.

Співпраця (часто найбільш ефективна і гармонійна стратегія, поведінка розумних і вихованих людей, що прагнуть знайти рішення проблеми)

Учасники конфлікту поважають думки інших і прагнуть зрозуміти один одного. Така позиція не тільки створює общеудобний підхід до аналізу причин протиріч і розбіжностей, але і допомагає знаходити прийнятні для сторін-рішення.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
» » Стратегія поведінки в конфлікті