Психологія девіантної поведінки

психологія девіантної поведінки

Людська спільнота (в широкому і вузькому сенсах) живе в системі дії деяких цілком певних і усталених правил і умовностей, які виникають в результаті його розвитку. Тобто, в будь-якому суспільстві існує якісь усереднені норми поведінки. Виходження за рамки цих норм і є сутність девіантної поведінки.

Слід зауважити, що девіантна поведінка може мати як вузько негативні (деструктивні), так і позитивні мети, спрямовані на подолання не відповідають розвитку суспільства соціальних норм і стандартів. Часто такі форми є соціально-креативними проявами, що сприяють значущим якісним змінам соціального середовища і системи взаємовідносин.

Девіантна поведінка особистості - це особисто-соціальний вибір в ситуації, коли цілі соціальних дій особистості в системі її соціальних відносин зовсім несумірні з реальними можливостями досягнення бажаного. У цих випадках деякі індивіди можуть вибирати соціально несхвалюваних або навіть заборонені законом засоби, в результаті чого стають по відношенню до інших людей і суспільству або злочинцями, або правопорушниками.

В іншому варіанті девіантна поведінка людини - це свідома відмова від загальних норм поведінки, відкрите і демонстративне неприйняття суспільних ціннісних норм, протест і непокора. Такі форми проявів характерні для різних маргінальних груп (релігійних екстремістів, терористів, революціонерів, та ін.), Які активно борються проти системи взаємовідносин і поглядів, характерних для даного співтовариства. Часто така поведінка відрізняє талановитих учених і діячів мистецтва.

Особливості девіантної поведінки представників тих чи інших соціальних груп або типів серйозним чином відрізняються і не повинні оцінюватися суспільством однозначно.

В обох варіантах девіація є результатом нездатності (неможливості) або небажання нормальної соціалізації та соціальної мімікрії.

Діагностика девіантної поведінки

Девіантна поведінка неможливо виміряти в «абсолютних» величинах, тобто воно відносно, оскільки порівнюється тільки з соціально-культурними нормами тих чи інших груп. Одні й ті ж форми соціальної поведінки нормальні для одних спільнот і абсолютно неприйнятні для інших.

Відомі різні наукові класифікації девіантної поведінки. Можна сказати, що в цілому до форм девіантної поведінки зазвичай відносять такі явища як кримінальну злочинність, проституція, азартні ігри, алкоголізм, наркоманія, психічне розлади, самогубства.

Причини девіантної поведінки часто обумовлені не тільки соціальними, але й біопсихічних причинами. Наприклад, схильність до психічних відхилень, алкоголізму і наркоманії можуть передаватися від старшого покоління до молодшого.

Серед причин, що пояснюють виникнення девіантних проявів, можна виділити такий стан суспільства як аномія. Цей стан характеризується невідповідністю усталених суспільних норм і цінностей реальним відносинам в той момент, коли нові форми і норми діагностика девіантної поведінкище не утвердилися.

Багато сучасних соціологи і психологи вважають, що девіантні прояви виникають з соціальної нерівності в суспільстві і радикальних відмінностей для різних соціальних груп у можливостях задоволення їхніх потреб.

Неможливість узгодження вимог і цілей, пропонованих суспільством, а також коштів, пропонованих для досягнення цілей, є основним джерелом виникнення девіантних форм проявів та маргіналізації груп населення, які об'єднуються по тим чи іншим соціальним або поведінковим ознаками.

Часто ті чи інші прояви поведінки можуть сприйматися як девіантні, оскільки засновані на нормах іншої культури (наприклад, погляд корінного населення на соціальну поведінку мігрантів).



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
» » Психологія девіантної поведінки